 Темперамент − вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакцію людини на інших людей та на обставини.
Коли ви знаєте, який тип темпераменту переважає у вашої дитини, ви можете легко домовитися з нею, знаєте, чого можна очікувати від неї, знаєте, як допомогти їй у складній ситуації.
Темпераменти вперше описав давньогрецький лікар Гіппократ (VI ст. до н.е.). Він помітив природжені розбіжності в реагуванні людей на небезпеку, загрозу та в пристосуванні до життя в залежності від домінування в організмі одного з чотирьох «соків»: крові, жовчі, чорної жовчі та флегми.
Розрізняють 4 типи темпераменту: сангвінік, флегматик, меланхолік, холерик. У чистому вигляді жоден з типів не зустрічається. Частіше за все в дитини переважає якийсь один тип.
 Отже, дитина-сангвінік. Як правило, це начебто розсіяна, легковажна, несерйозна, швидка в рухах, плаксива, але така, що швидко заспокоюється та починає радіти дитина. Сангвініки відносяться до тих дітей, які і сміються із сльозами на очах. Вони швидко відволікаються від ігор і інших справ, не можуть бути довго зосередженими на чому-небудь. Бути «непостійним» не порок, а властивість цього темпераменту дітей дошкільного віку. Вихователі в дитячих садах називають таких дітей «неуважними», «поверхневими», «легковажними». Але хочемо все ж таки утішити батьків тим, що діти, що мають переважно цей темперамент, є скрізь загальними улюбленцями. Тому що вони − «діти у собі», дійсно, справжнісінькі безпосередні малюки, і це привертає до них наші серця.
Старшокласники та підлітки сангвінічного темпераменту швидкі, активні. Все у них миттєво: думка, рішення, слово і дія. Вони миролюбиві, не пам’ятають зла, щирі, тому що впевнені в собі і розуміючи інших, чекають такого ж розуміння. Це товариські люди, легко сходяться з новими людьми і тому в них широке коло знайомств. У стресовій ситуації виявляють «реакцію лева», тобто активно, обдумано захищають себе.
 Діти-меланхоліки люблять вишукувати темні, затишні місця для роздумів. Їх можна випадково знайти під софою, між шафою й дверима, іноді навіть у шафі. У їх діях багато таємничого. Ці явища витікають з їх багатого, особливого внутрішнього світу. У своїх власних думках меланхоліки самі грають велику роль: то вони принцеси, то жебраки, то герої. Коли такі діти не грають, вони найчастіше бувають сумними, не в настрої. Часто хлоп'ята цього темпераменту розсудливі і поводяться як дорослі. Вони люблять слухати казки, читати сумні історії. Їм властивий раптовий перехід до сміху і веселості. Вони можуть бути відкриті і щиросерді, але все таки нерідко замикаються в собі. Характерно для меланхоліків мати шкідливі звички – смоктати великий палець, крутити волосся, гризти нігті. Воля у меланхоліків слабка. Засипають вони довго, важко, тому що в ліжку прагнуть роздумувати і придумувати «історії» (вголос або про себе). Меланхоліки − ніжні діти, що вимагають багато батьківської турботи і люблячого розуміння. Дбайливість і увага потрібні їм як хліб. Увечері вони повинні відходити до сну з радісними, гармонійними думками і відчуттями. Корисними для меланхоліків є трудові доручення, здорові фізичні рухи.
Старшокласники та підлітки меланхолічного темпераменту можуть бути замкнутими, тривожними, боязливими. Разом з тим, можуть бути гарним трудівником, вміло справлятися з життєвими задачами. Меланхоліку важко на чомусь зосередитися, він нерішучий. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається сховати, не виявляти зовні свої почуття, не розповідає про свої переживання, часто смутний, невпевнений. Однак, вони часто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.
 Діти-холерики − це так звані бунтуючі малюки, яких часто можна бачити в гніві. Вони знають, чого хочуть, і завжди прагнуть будь-якими (хай недозволеними) способами досягти своїх цілей. Діти цього темпераменту не так вже часто зустрічаються, можливо, на щастя? Але повернемося до суті питання. Обдумувати, планувати вони не вміють і часто впадають в такий, повторюваний, гнів, у якому не пам'ятають самі себе. Проте на слідуючий день такі діти можуть бути тихими і «прирученими». Холеричний темперамент вимагає багато-багато терпіння і глибокого розуміння дитячої душі, причому практичного розуміння. Дуже важливо всім нам, дорослим, не втрачати самовладання побачивши дитину, що бунтує. Найголовніше − протиставити гніву спокій і холоднокровність, у жодному випадку не хвилюватися і не діяти в такому стані. Холерикам завжди потрібно давати можливість розвивати свої сили: трудитися, будувати, грати, малювати, якщо хоче, − іншими словами, діяти, щоб їх енергія знаходила вихід у потрібному напрямі.
Маленькі холерики повинні мати свій простір, де вони могли б вільно рухатися, стрибати, носитися, валятися. Вони у вузькій кімнаті нестерпні. Холеричні діти дошкільного віку хотіли б тримати себе в руках, але оскільки в їх віці ще не дозріла сила, яка стримує і направляє волю, вони справедливо чекають від дорослих енергійної, але розуміючої поведінки. Душа дитини, особливо холерика, не виносить насмішок й іронії. І навпаки, делікатний гумор сприймається ними з вдячністю.
Старшокласники та підлітки холеричного темпераменту неврівноважені, неспокійні, легко виходять з себе, зриваються на крик, гарячкують. Але вони наполегливі у досягненні своєї мети і можуть організувати і повести за собою інших.
 Які ж, нарешті, діти-флегматики? Спочатку ось про що. Часто зустрічається упередження проти флегматичного темпераменту. Батьки часто бувають ображені, коли лікар або педагог говорить, що їх дитина − флегматик. Це забобон! Звичайно, як у кожного темпераменту, тут є свої небезпеки. Наприклад, дитина-меланхолік часто розглядається як вундеркінд. Але його схильність до смутку, його егоїзм і боязкість повинні розглядатися приблизно також, як байдужість і сонливість флегматика. У вихованні флегматика потрібна розумність: його не треба дуже рано відправляти спати, не давати довго спати вдень. Для нього добре, коли він не дуже тепло одягнений і укритий. Не потрібно дозволяти йому довго сидіти за сніданком. Треба час від часу грати разом з флегматиком. Не тільки для дитини-флегматика, але і для дорослого-флегматика альфою і омегою виховання і самовиховання є наступне: будити інтереси і поширювати їх на всі області життя.
Старшокласники і підлітки флегматичного темпераменту повільні, мало розмовляють, тугодуми. Вони дещо замкнуті, проте миролюбні і надійні, відповідальні. Вони настирливі, але ця настирливість терпеливого, це капля, що точить камінь. Досягають бажаного неухильно, крок за кроком рухаючись до мети. Однолюби, мають одного друга та надійного, так само неспішного. Міцно запам’ятовують все засвоєне, не здатні відмовитись від вироблених навичок і стереотипів, не люблять змінювати звички, розпорядок життя, друзів, роботу.
Звичайно, в житті все складніше. Рідко зустрічаються діти з яскраво вираженим типом темпераменту. Частіше в одній дитині є елементи і сангвініка, і меланхоліка... Але всі діти незалежно від типу темпераменту однаково люблять своїх батьків. І потребують любові й розуміння у відповідь.
|
